Реквієм за втраченим часом
Dark folk punk / Horror rock · 5:42
Про що це
Замерзлі руїни, мертвий світовий годинник — і Хранитель, що голими руками тягне стрілки часу назад, аби повернути ту, кого втратив. Крізь морок, кров і біль він б'ється із самим Часом. І жертва не марна: крига відступає, серед попелу знову проростає життя, а її світло повертається у світ.
Хто в цій історії
Текст
Куплет 1
Пиил спадає на сіре каміння,
Завмерли вітри і мовчать небеса.
Я вартую останнє творіння,
Де згасла надія і вмерла краса.
Годинник стоїть, не рахує хвилини,
Мертва тиша ковтає луну.
Я дивлюся на ці руїни,
І в серці тримаю війну.
Передприспів
Скло розбите, іржаві пружини,
Я тягну ці стрілки назад!
Зламалися шестерні,
Та я зупиню зорепад!
Приспів
Реквієм за втраченим часом!
Світ застиг, та я ще стою!
Ми впадемо у темряву разом,
Або я відверну течію!
Кров на руках, іржа на металі,
Не здаюся, хоч сили пішли!
Хай ламаються вічності скали,
Ми з тобою свій шлях не пройшли!
Інструментал
Пальці в кров розірвала пружина,
Холодний метал обпікає долонь.
Для Всесвіту я — лиш піщинка,
Та в грудях палає вогонь.
Тиша тисне, і небо німіє,
Зірки як застиглий кришталь.
Тільки маятник битися сміє,
Пробиваючи горем печаль.
Передприспів
Мої руки стискають шестерні,
Я кручу цей механіізм назад!
Крізь безодні і ночі химерні,
Я зламаю закони і лад!
Приспів
Реквієм за втраченим часом!
Світ застиг, та я ще стою!
Ми впадемо у темряву разом,
Або я відверну течію!
Кров на руках, іржа на металі,
Не здаюся, хоч сили пішли!
Хай ламаються вічності скали,
Ми з тобою свій шлях не пройшли!
Злам
Тіні впали, механізм тріщить,
Світло згасло в порожніх очах.
Тільки мій хронометр кричить,
Розбиваючи вічності страх.
Брідж
Я пам'ятаю як билося серце!
Я пам'ятаю як сонце пекло!
Відкрийте для часу зачинені дверці!
Поверніть усе те, що було!
Вона не прийшла, і весна не настала!
Я б'ю по циферблату щосил!
Моя віра ще не вмирала,
Серед попелу й мертвих світил!
Приспів
Реквієм за втраченим часом!
Світ застиг, та я ще стою!
Ми впадемо у темряву разом,
Або я відверну течію!
Кров на руках, іржа на металі,
Не здаюся, хоч сили пішли!
Хай ламаються вічності скали,
Ми з тобою свій шлях не пройшли!
Фінал
Стрілка стала...
Світло зникає...
Мої руки спускаються вниз...
Час мене у пітьмі обіймає...
Лиш на склі — сліди від сліз...
Кадри
