Голос із криниці

Вступ

Сонце пече, і порожній цей двір,

Очі шукають криницю між гір.

Руки лягають на теплий граніт,

Погляд пірнає у темряви світ.

Куплет 1

З теплої торби монета блищить,

У чорну криницю відразу летить.

Остап нахилився і пильно чека,

До дна долітає вага п'ятака.

Води там нема, лише камінь дзвенить,

Дзвоном сухим порожнеча мовчить.

Передприспів

Раптом із дна чути кашель глухий,

Хтось там гарчить, невдоволений, злий.

Зі свистом монета летить догори,

Прямо у лоб прилітає, диви!

Остап потирає забите чоло,

Що ж воно там у пітьмі ожило?

Приспів 1

З ями вилазить розлючений Дід,

Мохом покритий старезний сусід!

Сів він на край, наче камінь важкий,

Свариться пальцем буркотливий і злий.

«Що ти кидаєш залізо на дно?

Спокою тут не було вже давно!»

Куплет 2

Руки схрестив і відвернув лице,

Дід Криничник не забуде оце.

Остап усміхнувся, лукавий такий,

Люльку дістав і тютюн запашний.

Просто під ніс подарунок простяг,

Щоб зупинити суперечку на шлях.

Передприспів

Дід недовірливо люльку бере,

Глибоко втягує дух і завмре.

Ніс його зморщився, очі блищать,

Вуса старечі кумедно тремтять.

Очі заплющив, повітря ковтнув,

Наче вітрило, він груди надув!

Приспів 2

Могутньо чхнув Дід, аж здригнувся граніт!

Камінь хитається, рушиться світ!

З самого дна вируває вода,

Стрімко зростає холодна стіна.

Хвиля піднялась до самих країв,

Дід за краї ухопитись поспів!

Брідж

Капелюх старий у воду пірна,

Чиста і свіжа ця хвиля ясна.

Жадібно п'є він цілющий нектар,

Знято з криниці посушливі чари.

Вдячно киває він Діду у відповідь,

Сонце теплом огортає весь світ.

Приспів 3

Дим із тютюну кільцями летить,

Дід Криничник задоволений сидить!

Махає рукою вслід юнаку,

Радість лишилася в цім хутірку.

Остап розвернувся на довгий свій шлях,

Світло танцює в веселих очах.

Фінал

За деревами сховався юнак,

Тільки вода виблискує в знак.

Дід у густому диму розчинивсь,

Наче ніколи тут і не з'явивсь.

Сонце пече, хутір мовчки стоїть,

Повна криниця на сонці блищить.