Дріада

Вступ

Вона не ходить — вона росте,

Крізь пальці п’є сонце золоте.

Кора — то шкіра, а листя — плащ,

В її корінні заховано плач.

Столітній дуб — це її вівтар,

Вона в цім лісі — найвищий дар.

Guitar slide

Коли сокира торкнеться межі,

Прокинуться сили прадавні й чужі!

Приспів

Дріадо! Мати густих лісів!

В твоїх очах — тисячі голосів.

Ти пам’ятаєш, як світ був малим,

Ти стала духом, ти стала живим!

Хук

Лицар у латах в хащі зайшов,

Шукав він славу, а смерть знайшов.

Він не почув, як шепоче трава,

Як оживають під мохом слова.

Гілки, мов руки, сплелись у замок,

Це був його останній крок.

Брідж

Кров тече соком по старих гілках,

Залишиться тільки порох і прах!

Приспів

Дріадо! Мати густих лісів!

В твоїх очах — тисячі голосів.

Ти пам’ятаєш, як світ був малим,

Ти стала духом, ти стала живим!